Активний спосіб життя
Праця є необхідною умовою існування людини, найважливішою складовою частиною його способу життя. Праця робить безпосередній вплив на психіку і діяльність фізіологічних систем організму, сприяє збереженню здоров'я.
Не слід забувати вельми важливої обставини, що полягає в тому, що ще задовго до первісно-громадських буд і у все подальші часи людина вела фізично активний спосіб життя. Інакше б він не вижив. У наш же XX ст необхідність для людини у фізичній праці в колишньому об'ємі відпала. Але весь режим життєдіяльності організму людини, що сформувався сотні тисяч років назад, не зазнав настільки різких змін і весь його біоритм, образно кажучи, як якнайтонший механізм збалансований на активний режим. Порушення цього рухового активного фізичного режиму наводить або може привести до серцево-судинних захворювань.
Відомо, що у людей, яким не вистачає часу, можуть розвиватися різні хвороби. Наприклад, коли личить 15 квітня (день сплати прибуткових податків в США) у багатьох платників податків наголошується підвищений артеріальний тиск, який нормалізується, коли мине небезпечна дата. Суб'єктивне відчуття часу для них досить, аби підвернути тіло ризику. Таким чином, суб'єктивне відчуття часу може виявитися незвичайно могутньою силою. Деякі люди чутливіші до тимчасового тиску, чим інші.
Правильне чергування роботи з відпочинком — важлива складова частина здорового способу життя. Звичайно, не можна дуже часто і різко міняти свій спосіб життя, оскільки часта переробка динамічного стереотипу (тобто корінна ломка звичного способу життя) може привести до розвитку різних хвороб, у тому числі атеросклерозу.
Порушення режиму праці, відпочинку, сну, живлення, занять в школі і ін. несприятливо позначається на рівні захворюваності, на фізичному і інтелектуальному розвитку і інших показниках здоров'я. Встановлено, що порушення режиму сну, живлення, прогулянок і інших видів фізичної активності дітей вже вперше роки життя різко відбивається па їх здоров'я: кожне третє дитя, що не дотримує режиму дня, має незадовільні показники здоров'я.
Нормування режиму праці і відпочинку передбачає регламентацію робочого часу, часу на відпочинок і особисті потреби на протязі не лише робочої зміни, але і внутрішньодобового, тижневого, місячного і річного періодів з обліком головним чином особливостей умов праці і виробничого процесу.
