Душевний біль
Немає сумніву, що хвороба (інвалідність) впливає певною мірою па психіку хворого (інваліда). Звідси різні психологічні реакції на хворобу (інвалідність). Надаючи велике значення стану нервової системи, треба дбайливо відноситися до хворих (інвалідам). Рекомендується не травмувати і не лякати хворих (інвалідів), заспокоювати їх збуджену нервову систему і підпорядковувати хворого (інваліда) своєму психотерапевтичному впливу.
Є люди, які непогано судять про медицину, — це письменники. А.П. Чехов міг дивитися на медицину з трьох точок зору — письменника, лікаря і хворого. У своїх творах він багато уваги приділяв психічним стражданням, «душевному» болю людини. Практична лікарська діяльність допомогла йому у ряді повістей і розповідей описати внутрішній світ і психологію хворої людини. А.П. Чехов описує два аспекти: вплив тілесного болю на психіку хворого (розповіді «Нудна історія», «Розлад компенсації», «Випадок з практики» і ін.) і вплив психіки па розвиток тілесного захворювання (розповіді «Гусев», «Дружина» і ін.).
Кожен хворий (інвалід) має свою психологію, своє відношення до того, що оточує, до себе і своїй хворобі (інвалідності). Отже, кожен фахівець, що працює з людьми, має бути хорошим психологом. При недотриманні цих принципів виникають лікарські помилки і конфліктні ситуації. Прикладом може служити історія хвороби Наташі Ростовий, героїні романа «Війна і світ». Л.Н. Толстой геніально описав душевну хворобу Наташі, викликану такою, що посварилася з князем Болконським, яку лікарі помилково розцінили як захворювання тілесне.
6. Хвора людина значно більшою мірою, чим здоровий, сприйнятливий до вселяючих впливів різного роду як позитивного, так і негативного характеру. Необережний жест лікаря може викликати у хворого спотворене уявлення про тягар захворювання, а схвалююче слово, навпаки, може вселити віру в зцілення.
