Збиток моральності
Лікар, як відзначав знаменитий вітчизняний хірург Н. Бурденко, з яскравою уявою помиляється рідше, ніж чесний педант і лише працелюбний дослідник. Захоплення однобічною практичною або науковою діяльністю, як правило, веде до однобічного розвитку особи і засуджується навіть тими фахівцями, які самі не уникнули подібної однобокості в своєму інтелектуальному розвитку, хоча і змогли добитися па пиві науки видатних успіхів. Чарльз Дарвін згадує не без жалю, що він «майже втратив художній смак до картин і музики і тому, якби міг почати своє життя спочатку, то узяв би за правило, принаймні, один раз в тиждень читати який-небудь поетичний твір або слухати хорошу музику». Він вважав, що «втрата сприйнятливості до подібних речей — втрата щастя, можливо, що вона шкідливо відбивається на інтелекті, і, в усякому разі, вона приносить невиправний збиток розвитку моральності людини, ослабляючи емоційну її сторону».
Видний вітчизняний хірург С. Юдін підкреслював, що «Монотонна робота без цілющих струсів поезії, мистецтва і подорожей створює заспокоєння, звичку до застарілих предметів старизни, примирення з вульгарністю і дрібними цілями, що в таких умовах виробляється поступово не інтерес до життя, а зацікавленість в її примарах: матеріальному достатку, грошах, чинах, орденах і плітках. Ми бачили стільки раз, як згасали і потухали багатообіцяючі навіть яскраві таланти, як гинули вони не від алкоголю — цього найстрашнішого бича колишньої російської дійсності, а від нудьги і одноманітності».
Є люди, які судять про медицину не гірше хворих, бо їх самих не раз відвідували недуги, і одночасно розуміли не менше лікарів, оскільки особисто вислуховували пацієнтів і сиділи в ліжка страждущих.
