Формування морального обличчя
Байдужість до витворів мистецтва ослабляє відчуття співпереживання, сприяє появі таких негативних етичних якостей, як грубість, страждання хворого він сприйматиме лише розумом. В цьому відношенні вельми співзвучні слова відомого російського художника Льовітана про те, що «хворе серце можна лікувати лише серцем».
До Сиденагаму, цьому англійському Гіппократу, одного дня звернувся молодий медик з проханням порадити, які слід читати книги, аби стати хорошим лікарем. «Читайте, мій друг, «Дон Кихота» Сервантеса — це прекрасна добра книга, яку я сам часто перечитую», — відповів знаменитий лікар.
Лікар, спілкуючись з хворими (інвалідами), представниками різних верств населення, що є, має бути всесторонньо підготовлений, аби завжди знайти загальну тему для розмови, яка могла б стати передумовою успішного лікування.
У формуванні морального обличчя лікарів важливе значення має виховання культури відчуттів, і зокрема залучення до світу прекрасного. Як вказував Арістотель «...музыка здатна надавати відому дію на етичну сторону душі». В.Ф. Одоєвський говорив, що «музика в більшому зв'язку з етичними вчинками людини, ніж як звичайно думають».
Для лікаря здібність до сприйняття явищ мистецтва поважно як один із засобів формування клінічного мислення. Д. Дідро писав: «Уява! Без цього не можна бути ні поетом, пі філософом, пі розумною людиною, ні мислячою істотою, ні просто людиною. Уява — це здатність викликати образи. Людина, начисто позбавлена цій здатності, була б тупицею». Розвиваючи уяву, інтуїцію, фантазію, активне художнє сприйняття виробляє навики мислити асоціативно.
