- Спосіб життя
- Геліофізичні чинники
- Питання особистої гігієни
- Взаємини людей
- Основи реабілітації
- Відновлення працездатності
- Історія реабілітації
- Завдання реабілітації
- Медична реабілітація
- Групи здоров'я
- Механізми дії
- Фізичне навантаження
- Психологічна реабілітація
- Психічні порушення
- Основні психологічні чинники
- Психологічне здоров'я
- Аспект реабілітації
- Працетерапія
- Діяльний спосіб життя
- Інші аспекти реабілітації
- Соціальна реабілітація
- Фізична підготовленість
- Лікарняна реабілітація
- Основні принципи реабілітації
- Ефективність реабілітації
- Реабілітація інвалідів
- Профілактика захворювань
- Розумова відсталість
- Дефект слуху
- Психологічна обстановка
- Основи лікувального живлення
- Медична етика
- Культура лікаря
Реабілітаційні відділення
Метою лікарняної (стаціонарною) фази реабілітації є відновлення фізичного і психологічного стану здоров'я настільки, аби хворий був підготовлений до проведення другої фази реабілітації.
По завершенню лікарняної фази реабілітації хворого виявляється підготовлений до виконання програми фази реабілітації — фази одужання. Виконання цієї програми оптимально здійснювати в спеціалізованих реабілітаційних відділеннях місцевих санаторіїв, що є по своїх завданнях і оснащеності заміськими реабілітаційними центрами. Ця фаза реабілітації є, по суті, рубежем між періодом, коли людина знаходиться в статусі хворого і поверненням його в сім'ю, до активної діяльності. Основна мета другої фази реабілітації — підготувати хворого до активного життя — повернення в сім'ю, до раціональної перебудови життєвого устрою, зміни деяких звичок, до систематичного проведення профілактичних заходів, включаючи вторинну профілактику. Завдання фізичного, фізіологічного і інших аспектів реабілітації вирішуються в цій фазі па новому, в порівнянні з лікарняним етапом, рівні.
Після закінчення фази одужання хворого вступає в третю (що підтримує) фазу реабілітації, метою якої є підтримка досягнутого рівня фізичної працездатності з деяким її збільшенням в ряду хворих, завершення психологічної реабілітації вже в умовах відновлення його соціального життя і попередження прогресу захворювання. Вирішення всіх завдань третьої фази реабілітації можливо лише при відробітку організаційної структури се в умовах районної поліклініки.
У другій і третій фазах реабілітації слід енергійно проводити заходи вторинної профілактики, яка включає боротьбу з первинними чинниками риски, що грають роль у виникнення даного захворювання. Основне завдання вторинної профілактики — попередження прогресу захворювання, його рецидивів і розвитку ускладнень. Складовими частинами вторинної профілактики є: лікувальна фізкультура, лікувальне живлення, фізіотерапевтичні процедури, медикаментозне лікування і ін.
Єдина система боротьби з хронічними захворюваннями має бути побудована за типом послідовності і спадкоємності етапів: первинна профілактика — розпізнавання хвороб, лікування їх — реабілітація — вторинна профілактика. Ефективність реабілітаційних і профілактичних заходів обумовлена тісним контактом (спадкоємністю) лікарів лікарні, реабілітаційного центру, поліклініки, санаторію. Практика показала, що використання реабілітаційних заходів найефективніше тоді, коли вони проводяться в системі диспансерного спостереження.
Державні структури повинні субсидувати наукові дослідження по створенню нових високоефективних реабілітаційних програм, матеріально-технічну базу, що забезпечує проведення реабілітаційних заходів, систему спостереження.

