Діагностика хвороб
Основні напрями медичній реабілітації:
—рання діагностика хвороби (травми);
—своєчасна госпіталізація;
—повноцінне лабораторно-інструментальне обстеження;
—раннє комплексне лікування (режим, дієта, медикаменти і ін.);
—контроль за динамікою хворобливого процесу і ефективністю лікування;
—визначення прогнозу перебігу хвороби;
—диспансерне спостереження за хворими після виписки із стаціонару з проведенням лікувально-профілактичних і оздоровчих заходів.
Таким чином, своєчасне і повноцінне лікування має вирішальне значення в ефективності реабілітаційних заходів. Отже, лікування і реабілітація — це нерозривні частини єдиного процесу. У зв'язку із сказаним слід нагадати про одне невірне положення, висловлений Р. Раськом, який назвав реабілітацію третьою фазою лікування. Йшлося про те, що реабілітація слідує після гострої фази хвороби і фази одужання. Це положення невірне, оскільки реабілітаційні заходи слід починати якомога раніше, зрозуміло, з врахуванням стану хворого.
Отже, медичні заходи (медична реабілітація) об'єднують лікувальні заходи, направлені на відновлення здоров'я. Їх слід починати негайно після виявлення захворювання і проводити комплексно з використанням всіх засобів, сприяючих розвитку компенсаторних процесів і пристосовних реакцій організму. Медичні заходи в більшості випадків проводяться на всіх етапах реабілітації і незрідка надовго зберігаються в плані диспансерного обслуговування.
У СРСР була створена струнка система реабілітації хворих і інвалідів, що включає:
створення в амбулаторно-поліклінічній ланці ряду кабінетів відновного лікування (фізіотерапії, психотерапії, лікувальної фізкультури і ін.), об'єднаних в єдиний комплекс відділень відновного лікування.
