Трудова діяльність

Відповідно до вимог, що пред'являються до працездатності і працевлаштування, професія повинна:

—не посилювати тягаря загального стану інваліда (хворого);

—сприяти найбільшим проявам здібностей інваліда (хворого);

—забезпечити інвалідові (хворому) максимальне задоволення;

—дотримувати принцип відповідності фізичній працездатності інваліда (хворого) рівню енерговитрат при даній професійній діяльності.

Працетерапія, поза сумнівом, сприяє відновленню фізичної працездатності, надаючи і сприятливу психологічну дію на інваліда (хворого). Не випадково Целье говорив
що «неробство прискорює настання старості, працю подовжує пашу молодість». А.П. Чехов писав: «Треба поставити своє життя в такі умови, аби праця була необхідна. Без зусиль не може бути чистого і радісного життя».

Працетерапія міняє стосунки інвалідів з іншими людьми, тобто покращує його соціальну реабілітацію. Розрізняють функціональну трудову терапію, направлену на відновлення порушених функцій організму у зв'язку з хворобою, і виробничу, готуючу хворого (інваліда) до трудової діяльності і допомагаючу відновити професійні можливості інваліда (хворого).

М.С. Лебединський і В.Н. Мясищев (1966) виділяють декілька сторін лікувальної дії праці: стимуляція життєвих процесів і підвищення опірності організму; відвернення від хворобливих переживань; зміцнення інтелектуально-вольових якостей відповідно до умов і вимог реальності; підвищення психічного тонусу інваліда (хворого); звільнення його від відчуття своєї неповноцінності і збитковості; відновлення зв'язку інваліда (хворого) з колективом.

mesothelioma-packet
Name:
Address:
City, State, Zip:
Country:
Phone Number:
Email:
Diagnosis:
Comments:
terms of use