- Спосіб життя
- Геліофізичні чинники
- Питання особистої гігієни
- Взаємини людей
- Основи реабілітації
- Відновлення працездатності
- Історія реабілітації
- Завдання реабілітації
- Медична реабілітація
- Групи здоров'я
- Механізми дії
- Фізичне навантаження
- Психологічна реабілітація
- Психічні порушення
- Основні психологічні чинники
- Психологічне здоров'я
- Аспект реабілітації
- Працетерапія
- Діяльний спосіб життя
- Інші аспекти реабілітації
- Соціальна реабілітація
- Фізична підготовленість
- Лікарняна реабілітація
- Основні принципи реабілітації
- Ефективність реабілітації
- Реабілітація інвалідів
- Профілактика захворювань
- Розумова відсталість
- Дефект слуху
- Психологічна обстановка
- Основи лікувального живлення
- Медична етика
- Культура лікаря
Функціональність праці
Діяльний спосіб життя є одним із засобів, стимулюючих розумовий і фізичний розвиток людини. В процесі трудової діяльності відбувається формування повноцінної особи. Бездіяльний спосіб життя веде до слабкості, зниження рівня життєвих функцій організму.
Праця повинна доставляти радість, не бути обтяжливим, не наводити до стомлення, відповідати фізичним можливостям організму. При виконанні будь-якої роботи висока працездатність досягається не відразу. Для цього потрібний певний час, так званий період врабатываемости. Тому у всяку працю треба входити поступово, як би набираючи темпи. Стрімкий початок в роботі наводить до передчасного стомлення. Постійна праця позитивно впливає на організм людини в будь-якому віці.
Деякі мудрі вислови:
«Неробство більш стомлює, ніж праця» (П. Вовернарт);
«Немає нічого нестерпнішого, ніж неробство» (Ч. Дарвін);
«Праця — найкращі ліки, етичні і естетичні» (Анатоль Франсе);
«Відпочинок після розумової праці ніскільки не полягає в тому, аби нічого не робити, а в тому, аби змінити справу. Праця фізичний є не лише приємним, але і корисним відпочинком після праці розумового» (К.Д. Ушинський).
Працетерапія — важливий чинник в системі реабілітаційних заходів. Адже часто із-за соматичних і психічних розладів чоловік надовго відривається від улюбленої роботи і колективу, починає забувати раніше придбані трудові навики. При хронічних захворюваннях саме неробство, відривши від систематичної роботи є головними чинниками, які викликають інертність, байдужість, пасивність, відхід від друзів.
Завданням і метою працетерапії є нс дати хворому (інвалідові) можливість впасти в неробстві, відновити його активне відношення до праці і знов створити початківці втрачатися стереотипи трудової діяльності з їх комплексом соціальних зв'язків. Доцільна робота в колективі допомагає знайти зворотну дорогу в колектив і суспільство. Активний і всілякий режим дня сприяє ще і тому, що блякнуть і стають менш актуальними мотиви, що визначають, поведінка хворого (інваліда), тобто хворобливі переживання і явища.
Великий вітчизняний педагог К.Д. Ушиіський писав: «Матеріальні плоди праць складають людське надбання, але лише внутрішня, духовна, життєдайна сила праці служить джерелом людської гідності, а в той же час і моральності, і щастя».
