- Спосіб життя
- Геліофізичні чинники
- Питання особистої гігієни
- Взаємини людей
- Основи реабілітації
- Відновлення працездатності
- Історія реабілітації
- Завдання реабілітації
- Медична реабілітація
- Групи здоров'я
- Механізми дії
- Фізичне навантаження
- Психологічна реабілітація
- Психічні порушення
- Основні психологічні чинники
- Психологічне здоров'я
- Аспект реабілітації
- Працетерапія
- Діяльний спосіб життя
- Інші аспекти реабілітації
- Соціальна реабілітація
- Фізична підготовленість
- Лікарняна реабілітація
- Основні принципи реабілітації
- Ефективність реабілітації
- Реабілітація інвалідів
- Профілактика захворювань
- Розумова відсталість
- Дефект слуху
- Психологічна обстановка
- Основи лікувального живлення
- Медична етика
- Культура лікаря
Дефекти зору
До найбільш поширених вроджених вад розвитку належать: розумова відсталість, дефекти зору, слуху і опорно-рухового апарату, причому ці пороки розвитку незрідка поєднуються.
Особливості реабілітації дітей з розумовою відсталістю
Поширеність цього пороку розвитку в різних країнах досягає 1—3%. Прийнято вважати, що до 75% всіх випадків розумової відсталості обумовлено генетичними чинниками. Ці особи потребують спеціальних методів виховання і навчання. Вочевидь, що характер реабілітаційних заходів залежить від глибини розумового недорозвинення. Так, особи з відносно не глибоким інтелектуальним недорозвиненням можуть виучуватися за спеціальною шкільною програмою і отримати доступні професійні навики. В той же час в осіб з глибокою розумовою відсталістю неможливі ні шкільне навчання, ні професійна орієнтація. За даними ряду дослідників, заняття фізичною культурою сприяють поліпшенню психічного розвитку дітей і інвалідів.
Особливості реабілітації при дефектах зору і слуху
Понад 40 млн. чоловік у всьому світі і більше 500 тис. в США оцінюються юридично як сліпі (незрячі), і щороку втрачають зір ще мільйон чоловік. Провідна роль в походженні природжених дефектів зору і слуху належить генетичним чинникам. Міра вираженості дефекту зору або слуху має велике значення для виникнення вторинних порушень розвитку дитяти (розлади нервово-психічного розвитку).

